— Двох у зал для нарад. Потрібно супроводити дівчину мого брата до клініки.
— Ч-що це означає? — Добронравов довго дивився на мене, перш ніж підійти. Я відсахнулася. Погане передчуття відгукнулося в серці страхом.
— Добре, що ти прийшла сама, Ліле.
Він різко кинувся вперед і схопив мене за плече.
— Навіщо мені їхати в клініку?!
— За моїми підрахунками, в тебе десь двадцятий тиждень. Отже, ще можна позбутися твого виродка.
— Про що ти говориш?! — прошепотіла, ледве видавлюючи слова.
— Ти їдеш на аборт. Ускладнювати життя моїй родині ти не будеш. І не хвилюйся, я про все подбав.
***Сівши в спортивну тачку Марка Добронравова, я зробила фатальну помилку. Марк зник без сліду, а моє життя і життя нашої ненародженої дитини відтепер належить родині Добронравових. Немає відповідей — лише питання й страхи, а старший брат Марка робить усе, щоб їх стало більше. Але я вирвусь із полону й дізнаюся правду.
Марк не кинув мене. Я точно знаю, і все, що каже його брат — брехня…