Лев Толстой

«Жахливо наближатися до Толстого — такий він величезний і могутній; і в робкому подиві стоїш біля підніжжя цієї людської гори. Циклопічна споруда його духу пригнічує дослідника. Правду кажучи, Росія звикла до Толстого; довго йшла вона разом із ним, і важко уявити її без цього давнього незамінного супутника. Але ж він розкривався Росії поступово, поволі, одну за одною писав сторінки своєї нетлінної книги, і з того моменту, як юний артилерист несмілою рукою, як початківець автор, надіслав Некрасову свої перші оповідання, — і до того часу, коли в духовному календарі Росії з’явилася траурна дата 7 листопада 1910 року, минуло вже скоро сімдесят років…»