Цього літа я приїхала в село під Казанню з простим планом: допомагати бабусі й спокійно готуватися до ЕГЕ. Та все пішло не за сценарієм.
Марат чи Ільдар?
Ось де справжнє запитання з зірочкою!
Марат — ідеальний варіант мами: правильний, надійний, «синок-корзиночка», у якого все розписано наперед. З ним мама бачить моє життя вже вирішеним — весілля, дім, прив’язка до родини та її правил.
Ільдар — зовсім інший. Місцевий «забивала», вічно в подряпинах, з гітарою за плечима й поглядом, від якого серце збивається з ритму. Він знає лісові стежки, уміє показати небесне ранкове небо так, що ти забуваєш про все, і живе так, ніби правила придумали не для нього — та й себе він береже менше за всіх.
Та літо не нескінченне.
І коли в серпні доведеться їхати, вибір виявиться не лише між двома хлопцями.
Між мамою й собою. Між «як правильно» і «як просить серце». Чи зможу я завдати болю мамі, щоб не зрадити себе?
P.S. І ще — за околицею є старе кладовище, що зберігає одну таємницю. Схоже, Ільдар знає про неї значно більше, ніж готовий розповісти.