Літо ночі

27 год. 17 хв.

Мова російська

Автор Ден Сіммонс

Опис

У невеликому американському містечку Елм-Гейвен у стінах школи таємничим чином зникає хлопчик. З компанією школярів, які починають його шукати, розпочинаються події, по-справжньому жахливі. За кимось із дітей женеться вантажівка з явним наміром позбавити хлопця життя. У інших помирають близькі, а в околицях міста з’являється напівлюдина-напівзомбі, вдягнена в давню солдатську форму.

Стара Центральна Школа стояла непорушно й уперто, зберігаючи свої таємниці та своє безмовне мовчання. Крішковий пил крейди сорока восьми років кружляв у рідкісних спалахах сонячного світла, а спогади про тих, хто пішов більш ніж за вісім десятиліть, висіли над темними сходами й підлогами, забарвлюючи застигле повітря махагоновим запахом трун. Стіни Старого Централа були такими товстими, що здавалося, ніби вони поглинають усі звуки, а світло, яке лилося через високі старовинні вікна з викривленими від часу й власної ваги шибками, мало ледь помітний відтінок сепії.

Час у Старому Централі плинув, якщо взагалі плинув, повільно. Гучне відлуння кроків пливло вздовж коридорів і зависало над сходами, але його звук був дивно приглушений і зовсім не збігався з рухом у напівтемряві.

Перший камінь Старого Централа заклали у 1876 році — того року, коли армія генерала Кастера була вщент розбита під Літл Бігхорном, річкою, що далеко тече на заході, і того року, коли в Філадельфії під час святкування сторіччя Нації всім присутнім продемонстрували перший телефонний апарат. Старий Централ заклали в Іллінойсі — рівно на півдорозі між цими двома подіями, але осторонь від руху історії.

До весни 1960 року Стара Школа вже була схожа на тих древніх учителів, що викладали в ній: занадто стара, щоб продовжувати працювати, але надто самовпевнена, щоб погодитися на відставку. Одним словом, вона зберігала гордовиту поставу радше за звичкою й із простого небажання схилитися. Безплідна стара діва, Стара Школа десятиліттями виношувала чужі діти.

У сутінках дівчата гралися ляльками в її величезних класних кімнатах і коридорах, а, подорослішавши, помирали від пологів. Хлопці, кричачи, носилися коридорами й відбували покарання в темних, зачинених коморах, а потім знаходили вічний спокій у місцях, ніколи не згаданих на уроках географії: Сан-Хуан-Хілл, Беллівуд, Окінава, Омаха-Біч, Порк-Чоп-Хілл та Інчхон.