Я росла без сім’ї. Батько пішов, коли я була ще зовсім маленькою, а мати ніколи мене не любила. Мені довелося пройти через біль і горе. Не маючи змоги щось змінити, у підлітковому віці я втекла з дому. Тоді мене прихистила сім’я пастора. Люк Тейлор був найкращим другом мого хлопця й отруював мені життя. Я завжди його ненавиділа. Але, схоже, недостатньо сильно. Тепер, через сім років, трагедія змусила нас повернутися туди, де все починалося. Згадати найкращі й найгірші моменти, що ми пережили разом. За ці роки багато що змінилося, але невидима нитка, яка нас пов’язує, як і раніше міцна…