Лейтенант Чердинцев прибув на службу до західного кордону Радянського Союзу 21 червня 1941 року. Звісно ж, він не міг уявити, що принесе найкоротша ніч у році — і йому особисто, і величезній країні, яку Чердинцев поклявся захищати. Відступ у боях, поневіряння в тилу п’яного блицкригу ворога, постійне очікування останньої кривавої сутички… І нарешті — несподіване, але таке логічне рішення: незваних прибульців треба бити тут, на землі, куди тебе закинула військова доля. Бити безжально, вдень і вночі, вірячи, що рано чи пізно, але вдасться повернутися на заставу, яка стала далекою, служба на якій для нього скінчилася, так і не встигнувши початися…