У цьому лісі не водяться тварини, не чути співу птахів і шуму вітру у верховіттях густої крони, яка слабко пропускає сонячне світло навіть у розпал дня. Немає нічого, крім абсолютної, ніким і нічим не порушуваної тиші. Сповнена нової надії знайти свою сестру, яка зникла без сліду два роки тому, Інна Гріндерс стоїть перед стіною щільних дерев, намагаючись прийняти єдине правильне рішення — зробити крок уперед або повернутися й тікати, тікати без огляду, якнайдалі від цього проклятого місця.