Про роботу радянської контррозвідки в блокадному Ленінграді написано чимало, але повість В. А. Ардаматського показує зовсім інший бік її діяльності — боротьбу з ворожою агентурою, «п’ятою колоною», завербованою абвером ще напередодні війни. Події, розказані автором, знайомі йому не з чуток: у роки війни він працював радіокореспондентом у місті, що було в облозі, і був свідком блокади та сутичок розвідок. Твори Ардаматського про контррозвідку були високо оцінені професіоналами — він став лауреатом премії КДБ у галузі літератури, був нагороджений золотою медаллю імені Н. Кузнєцова, а Рудольф Абель вважав їх дуже правдивими.
У повісті кадровий німецький розвідник Міхель Ерік Аксель, який успішно діяв проти Іспанської республіки в 1936–1939 роках, вербує в Ленінграді радянських громадян, які після початку війни мали стати основою для ворожої «п’ятої колони». Проте роботу гітлерівської агентури було зірвано радянською контррозвідкою та пильністю ленінградців.
У роки Великої Вітчизняної війни Василь Ардаматський вів щоденники, а пропонована книга стала підсумком усього того, що письменник побачив і пережив у ті грізні дні в Ленінграді.