Під ласкавим сонцем, навесні прикрашеним цвітінням абрикосів, а влітку густо припорошеним пилом, розкинулося вільно невелике містечко дрібнопомісних панів. Слов’янськ — так він позначений на картах, хоча дехто називає його зовсім по-іншому. Це ім’я відоме небагатьом, хоча трапляється в безлічі цікавих документів. Жителі міста похмурі й злі. Їхні обличчя сірі й без виразу — адже вони не знають, у якому дивовижному місці живуть.