У «Лекціях із зарубіжної літератури», вперше опублікованих у 1980 році, найбільший російсько-американський письменник ХХ століття Володимир Набоков постає перед читацькою публікою, яка знала його переважно як блискучого романіста, в інших, часом несподіваних іпостасях. Лекційний курс «Майстри європейської прози», підготовлений для студентів Корнельського університету, де письменник викладав у 1940–1950-х роках, і який склав основу книги, розкрив у Набокові вдумливого читача, проникливого, прискіпливого й водночас надзвичайно пристрасного дослідника, темпераментного та вимогливого педагога — і водночас підтвердив його репутацію віртуозного митця слова. На сторінках цього тому Набоков-лектор дає своїй аудиторії чудовий урок «пристального читання», позначений винятковою увагою до художніх деталей і багатий на несподівані, інколи парадоксальні спостереження щодо наративних світів Джейн Остен, Чарльза Діккенса, Ґюстава Флобера, Роберта Луїса Стівенсона, Франца Кафки, Марселя Пруста та Джеймса Джойса.