Ліки від нудьги. (Не) твоя дівчинка

«Забирайся!" Аля сердито прошепотіла, тривожно оглядаючись на двері.

«Забирайся, і більше не смій з’являтися, чуєш?!»

«Я прийду завтра, післязавтра, і буду приходити кожного дня.»

«Не наїгрався, Пальмовський? У мене дитина! Їй не можна звикати до чужих! Я вже не дівчинка, з якою можна бігати, коли захочеться ліків від нудьги!»

«Ти не ліки, Аля. Ти — отрута!»

***

Колись вони вирішили, що зможуть розбавити одне одному самотність. Вона стала його ліками від нудьги.

Але щойно гра вийшла з-під контролю — він сам її кинув.

Він витратив кілька років, щоб забути.

А коли зрозумів, що не виходить, і повернувся, його вже зустріли дві дівчинки: повнолітня Аля й її п’ятирічна донька.