Діна тільки-но йде до школи, тільки-но здобуває нову родину, тільки-но знайомиться з дорослими. Усе в її житті відбувається вперше — і добре, і погане. Добре — це друзі, іграшки, бабусині історії, чудовий хвойний ліс у Легких горах. Погане — це непорозуміння між батьками; найгірше — що в цьому винна Діна.
Повість «Легкі гори» наповнена запам’ятовуваними образами живих, не вигаданих героїв: кожен, хто пам’ятає дитинство, упізнає в них власних дідусів і бабусь, маминих подруг або сусідських хлопчаків старшого віку. Усі вони, навіть не рідні й навіть не дружні, — наче одна велика сім’я, адже «в маленькому місті кожному хтось кум, брат, сват».
Слів «кум» і «сват» Діна ще не вивчила, але сестринські почуття до інших починає відчувати. А головне — вчиться розуміти переживання оточення: виявляється, дорослі не такі вже рішучі й всезнаючі, та що там — не такі вже й ідеальні… Уроженка Усть-Катава, містечка в Челябінській області, Тамара Міхеєва з любов’ю описує і природу цих місць, і мешканців Уральської глибинки.
Послухайте книгу, яка принесла авторці заохочувальну нагороду Міжнародного конкурсу імені Сергія Міхалкова та Всеросійську премію імені Павла Бажова. Тамара Міхеєва також є лауреаткою Національної премії «Завітна мрія» та володаркою низки інших літературних нагород.