Ти собі живеш, нікого не чіпаєш, поки одного разу одному Чорному королю з іншого світу раптом не спаде на думку завести потомство — і тебе призначають найпридатнішою посудиною для цієї місії. Та, на щастя, з місцем переміщення їм не пощастило. Тепер завдання-мінімум — пережити всі пригоди, що сиплються тобі на голову, а завдання-максимум — повернутися до своєї теплої постелі, не забувши в цьому темному королівстві своє тендітне серденько, яке так і норовить вистрибнути з грудей при вигляді одного привабливого порушника закону. Бо хіба так буває, що в тюрму потрапляють “просто так”, чи не так?