«Перші квітневі ластівки з веселими криками переслідують одна одну й, мов божевільні, кружляють в лазурному небі, де сяє чудове весняне сонце. Розкриваються перші бруньки, розгортаються квіткові вінчики, і в прохолодному повітрі шириться тонкий та ніжний аромат весни… Добре жити на світі! Так, добре жити за дві кроки від чудового Сен-Жерменського лісу, у квітучих віллах, що облямовують дорогу з Мезон-Лафіт до давнього королівського гаю. Кілька паризьких людей, які сумували за селом і вважали щастям сховатися від метушні великого міста, насолоджувалися цим поетичним пробудженням природи. Серед них була родина Гранде, яка вже дві тижні як поселилася на віллі Кармен. На календарі було 25 квітня, 8 годин ранку…»