Колись він був поганим хлопчиськом, а я — тією самою слухняною дівчинкою. Мені не потрібна була його любов. Сила й стійкість його почуттів лякали мене, хотілося тікати від нього геть, коли він просто йшов слідом за мною зі школи. Косуха недбало розстібнута, джинси потерті... Бандитський вигляд, а очі щенячі дивляться просто в душу й просять того, чого я дати не можу, чого я не вмію.
Минуло багато років. Усе перевернулося з ніг на голову. Життя ламало й корчило мене, але попри все моя спина пряма, а погляд твердий. Ми давно вже дорослі. У його голосі та сама хрипота, а в очі дивитися я боюся...
— Привіт, Льодинка, — кидає він.
— Привіт, — відводжу погляд я.
Багато води утекло, а я все так само стою перед ним, горда, дурна, злиденна й все так само залежу від його клятих брудних грошей. Тільки тепер — він мій бос.
❃❃❃❃❃❃
#ВладнийГерой #СильнаГероїня #ПершаЛюбов #Відверто