Головний принцип творчості Вадима Шефнера полягає у створенні звичайних чудес, де його персонажі — прості й невигадливі — творять чудеса, не надаючи цьому особливого значення, лише б вони приносили радість оточенню. У його творах трапляються й складніші герої, які здійснюють практичні чудеса на кшталт чотиригранних велосипедних спиць або мила з назвою «Не кради», у середині якого є чорна рідина для мітки злодія. Саме ці елементи й формують унікальність творчості Шефнера.
Автор залишив значну спадщину, зокрема зворушливу «Сестру печалі» та понад два десятки збірок лірики. Та найбільше йому вдавалися історії про незвичайних людей, де фантастика переплітається з реальністю так, що важко визначити жанр. У цьому аспекті Шефнера можна порівняти з Габріелем Гарсією Маркесом, відомим за свою роль у розвитку магічного реалізму, але з тією різницею, що Шефнер творив на російському ґрунті.