«Кюхля» — це роман-біографія, але, йдучи стежками головного героя (Вільгельма Карловича Кюхельбекера), ми ніби входимо до портретної галереї найдорогих для нашого серця людей — Пушкіна, Грибоєдова, Дельвіга, і кожен портрет — а їх дуже багато — намальовано вільно, тонко й сміливо. У всьому відчувається погляд самого Кюхельбекера. Подеколи здається, що він сам розповідає про себе, і що скромнішим звучить цей голос, то виразніше вимальовується перед нами трагедія декабристів. Можливо, саме в цій скромності, непомітності й полягає сила характеру, змальованого Тиняновим.
Можливо, все було інакше.
Але коли читаєш Тинянова, хочеться вірити, що було саме так.