У другій половині XV століття склалися обставини, які врешті-решт привели Францію до значної могутності — тієї самої, що згодом не раз ставала предметом заздрощів інших європейських держав. Перш ніж це сталося, їй доводилося буквально відстоювати право на існування в боротьбі з Англією, яка тоді володіла її найкращими провінціями. І лише завдяки наполегливості короля та самовідданій хоробрості народу країна змогла уникнути остаточного підкорення чужоземній владі.
Однак загроза йшла не тільки ззовні. Всемогутні васали Франції, передусім герцоги Бургундський і Бретонський, настільки нехтували своїми феодальними обов’язками, що за найменшого приводу були готові підняти заколот проти государя й сюзерена — французького короля. У мирні роки вони правили своїми землями майже незалежно, а бургундський дім, володіючи процвітаючою Бургундією та найкращою, найбагатшою частиною Фландрії, мав таке багатство й вплив, що за силою та блиском майже не поступався королівському двору Франції…