У кожного з нас є двері, за якими ховається дитинство. Іноді вони ведуть у квартиру, де ми живемо досі. Іноді їх уже існує лише в нашій пам’яті. У квартирі 28 живуть дівчинка Юля та її бабуся й дідусь. Котрі ні в якому разі не мають називатися бабусею й дідусем. Просто Ліля й Миша. А ще там живе дитинство дев’яностих: з кіндер-сюрпризами та чарівними скриньками, недосяжною мрією про дорогий конструктор і «Зовом джунглів» щоранку. І щастя, яке було безумовним і безхмарним.