У кожної людини, яка, затамувавши подих, телефонує в дитячий будинок, є своя історія: хтось, одного разу прокинувшись, розуміє, що йому нестерпно хочеться допомогти, що ці діти ні в чому не винні й мають право на щастя; хтось дозріває роками, і в день «ікс» тремтячою рукою знімає телефонну трубку.
Життя кожного з цих людей — майбутніх мам і тат — від цього першого дзвінка змінюється миттєво. Звісно, складно. Звісно, страшно. Звісно, не кожному вдасться скласти цей іспит.
Книга Тетяни Губіної — одкровення, сповідь працівниці дитячого будинку. Тієї, хто — по той бік річки — вирішує чужі долі, зважуючи всі «за» і «проти».
Ця книга наповнює душу і болем, і радістю — аж до країв. За цими припливами й відливами проглядає живе, нервово б’ється серце дитини, яка мріє, що колись, уже за парканом дитячого будинку, почнеться її справжнє життя. Вона народиться знову — у зовсім іншій родині — й почне все спочатку, хай і не з чистого аркуша, але хоча б з нового рядка.