Аґрус

Ветеринар Чимша-Гімалайський, який у «Людині в футлярі» був слухачем, стає оповідачем. З надривом він розповідає історію про свого брата, який усе життя мріяв про власну аґрусину — і ось мрія нарешті здійснюється: аґрус стає символом дріб’язкового щастя, яким людина здатна задовольнятися, тоді як «мусить, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хтось із молоточком і постійно нагадав стуком, що є нещасні».

Хоча історія з аґрусом змушує ветеринара переосмислити власну пристрасть до проповідей добра, він від неї не відмовляється — перед нами приклад амбівалентного чеховського пафосу, одночасно щирого й такого, що містить критику власного стилю.