Події, описані в «Руїні», стосуються другої половини XIX століття — тобто періоду, коли зміцнення капіталізму в Індії привело до завершення консолідації бенгальців у націю, спричинило руйнування старих феодальних суспільних відносин.
Тагор назвав роман — «Руїна», і цілком очевидно, що в цій назві він символізував злам старого укладу життя Бенгалії середини XIX століття.
Обручення двох пар — Ромеша та Сушили, Нолінакхи та Комоли — відбувалося за старим індійським звичаєм: молоді люди не були знайомі до весілля, не любили одне одного, і, вступаючи в шлюб, лише підкорялися волі старших. Обидві сім’ї мали б будувати своє життя на тій самій основі, що й їхні батьки. Але під час бурі на річці гинуть учасники весільних святкувань, і автор з’єднує живих — юнака й дівчину, які помилково вважають себе чоловіком і дружиною. Ці двоє опиняються в зовсім незвичних умовах: у них немає минулого — воно потонуло разом із загиблими під час бурі; у них немає родичів, немає дому тещі/свекра (так прийнято називати дім родичів чоловіка, де зазвичай селили молодих). Автор надав Ромешу й Комолі повну можливість близько пізнати одне одного й будувати життя на власний розсуд.