Російського хлопчика Андрющу Ющинського, якого в Києві вбили звичайні злодії, уряд перетворив на жертву «єврейського ритуалу». Хлопчик, який жив із матір’ю та вітчимом — ватажками злодійської шайки — був небезпечний для бандитів: він надто багато знав про справи банди й міг видати їх поліції. Його вбив вітчим за участі членів шайки і навіть власної матері вбитого — відомої Віри Чеберяк. Убивцям потрібно було приховати сліди злочину, а російському самодержавному урядові треба було знайти вихід із тяжкого становища. Уряд посилював реакцію і, наляканий революційним терором, метушився від однієї безглуздості до іншої. А на горизонті світили зарниці, що віщували нову грозу… Треба було знайти відволікання, знайти винуватця всіх бід, вівцю для заклання Богові реакції. Цією вівцею міг бути лише єврей — присяжна жертва самодержавства. Це підле й безглузде діло Шолом-Алейхем поклав в основу свого роману. «Кривава жартівливість» справляє велике художнє враження. Майстерно схоплений єврейський побут, типажі мешканців «межі осілості» та тих, хто вибився з неї, атмосфера безправ’я, забитості, нужди й вічного, нездоланного страху — усе це читач знайде в «Кривавій шутці». Шолом-Алейхем не згущує фарби, нічого не випинає, не шукає ефектів — він змальовує життя таким, яким воно було. Його гумор навіть у цій трагічній книзі добрий і спокійний, майже доброзичливий. Але саме ця «добродушність» робить гумор безжальним — перетворює його на нищівний сарказм.