«Кров і символи» — огляд традиції людських жертвоприношень, коріння якої сягає сивої давнини, а численні відлуння у вигляді різноманітних безкровних обрядів зберігаються донині. Тих, кому хочеться щекотати нерви кривавими сценами, автори одразу попереджають: вони намагалися звести опис жорстокостей до мінімуму. Та й не завжди жертвоприношення були кривавими. У багатьох релігіях світу, наприклад, відомі традиції присвячення богам живих людей, які й далі продовжували жити й бути здоровими, але вже як «власність» або «супруг» божества. Свою мету автори вбачали в тому, щоб показати зв’язок людських жертвоприношень із духовним і культурним розвитком людських спільнот; простежити, як протягом тисячоліть людство повільно, але невпинно йшло шляхом заміни кривавих ритуалів духовними. І як, урешті-решт, саме невдале людське жертвоприношення — заколення Авраамом свого сина Ісаака — стало основою трьох великих релігій: іудаїзму, християнства та ісламу.