Внутрішній монолог чоловіка, чия дружина наклала на себе руки через безнадійність навколишнього життя.
Повість розповідає історію життя жінки, яка опиняється заміжньою за лихварем. Цікаво те, що оповідач не називає ні свого, ні її імені. Повість показує задум Достоєвського про ката й жертву, виражений тут у вигляді чоловіка-деспота та дружини — його жертви. Також автор хотів показати реалії того часу. Від безгрошів’я дівчина вирішує вийти заміж за людину, яку вона не тільки не любила, а й зневажала і його заняття. Кротка намагається бунтувати проти такого життя і проти свого чоловіка, якого вона навіть мала намір убити, щоб припинити людські муки: не лише свої, а й тих людей, які були від нього залежні й закладали свою останню власність за копійки під великий відсоток. Ці страждання проявлялися не в сварках і не у фізичному приниженні, а переважно в постійній тиші, яка запанувала між чоловіком і дружиною через деякий час після весілля.