— М-а? — чую дуже сумний дитячий голосок.
Люди, що проходять повз, не звертають уваги на малюка. Він невпевнено бреде по блискучій підлозі й тягнеться до всіх маленькими ручками.
Помічає мене.
Крихітні долоньки стискають мою штанину. Голова малюка закидається вгору. І наші очі зустрічаються.
— М-а?
Та взагалі мимо. Зовсім не «м-а», — хитаю головою.
Малий сопе носом. Його очі зволожнюються. Але плакати він не починає. Відпустивши мою штанину, знов крутить головою в пошуках своєї мами.
— Ходімо, знайдемо твою маму, — вирішую допомогти малюкові.
Раніше в мене не було справ із дітьми. Я не знаю, як поводитися з ними, як спілкуватися. Але доведеться, бо я вирішив допомогти загубленому малюкові знайти його маму. А з цим з’являються серйозні проблеми. І який сюрприз чекає на мене, коли я дізнаюся, ХТО його мама.