«Ма-а?» — чую дуже сумний дитячий голосок. Люди, які проходять повз, не звертають уваги на малюка. Той нестійко бреде глянцевою підлогою й тягне до всіх свої маленькі ручки.
Помічає мене. Тоненькі долоньки стискають мою штанину. Голова немовляти закидається назад. І наші очі зустрічаються.
— Ма-а?
— Та взагалі повз… Ніякого «ма-а», — похитую головою.
Хлопчик фиркає носом. Його очі наповнюються слізьми. Але він не починає плакати. Відпустивши мою штанину, знов крутить головою — шукає свою маму.
— Ходімо, знайдемо твою маму, — вирішую допомогти крихітці.
Я раніше ніколи не мав справ із дітьми. Не знаю, як поводитися з ними, як спілкуватися. Але доведеться — адже я вирішив допомогти загубленому малюкові знайти його маму. А з цим з’являються серйозні проблеми. І яка ж сюрприз очікує мене, коли я дізнаюся, ХТО його мама.