Крик, або Гра для двох. Орфей спускається в пекло

Теннессі Вільямс перейменував свою найулюбленішу пізню п’єсу «Вистава для двох» на «Крик». «Мені довелося кричати, і я зробив це», — казав він. Нещасні й уже не молоді актори — брат Феліче та сестра Клер — обговорюють п’єсу, яку їм належить зіграти. П’єсу написав сам Феліче, і вона напряму стосується їхнього життя. Розмова непомітно переходить у п’єсу, одна реальність накладається на іншу, і вже незрозуміло, де життя, а де — театр. Залишившись удвох зі своїм минулим, Феліче й Клер згадують, як батько застрелив матір, а потім застрелився самі. Їх мучить безвихідь цих спогадів, вони інсценують власне минуле і його можливі варіанти. Залишені сам на сам у закритому театрі, за межами якого — жах і порожнеча, вони знову й знову починають грати «п’єсу для двох», але вже не для глядачів, а для себе.

Дія п’єси «Орфей спускається в пекло» відбувається в маленькому провінційному містечку штату Міссісіпі в будинку Джейба Торренса, власника універсальної крамниці та ватажка місцевого ку-клукс-клану. Він щойно повернувся з лікарні в супроводі своєї дружини Леді. Після обстеження стало ясно, що його дні полічені, але навіть у такому стані він вселяє жах оточуючим, особливо дружині, яка двадцять років тому була змушена вийти за нього заміж після смерті її італійського батька, спаленого ку-клукс-кланівцями разом із його кафе та виноградником за те, що він не цурався продавати своє вино неграм.
Леді наймає на роботу молодого чоловіка на ім’я Вэл, якого привела до неї дружина місцевого шерифа, зведена з розуму його «дикою красою» та п’янким поглядом. Але Вэл не реагує на флірт цієї жінки — він одразу ж звертає увагу на Леді, після розмови з якою розуміє, що знайшов рідну душу — таку ж вільну, як і він сам, особистість, на якій, як би не склалося життя, «ще не вигоріло клеймо».