Повісті «Крейцерова соната», «Смерть Івана Ілліча», «Батько Сергій» і «Холстомер» відображають ще одну грань таланту письменника — вправного майстра малої прози. У них Толстой проявляється не лише як великий письменник, а й як великий учитель життя. «Смерть Івана Ілліча» (1886) — без перебільшення одне з найзначніших у світовій літературі творів про смерть, про те, як наближення, неминуча кончина може до невпізнаваності змінити нічим, загалом, не примітну людину й відкрити її погаслому погляду «істинне» світло та правду життя. «Холстомер» (1886) — філософська притча; оповідь у ній веде старий мерин: людяні коня виявляється насправді куди «людянішим», ніж його господарі. «Крейцерова соната» (1890) — спочатку заборонена цензурою через свій «скандальний характер», ця повість Толстого — про руйнівну силу ревнощів, яка може спричинити навіть убивство. «Батько Сергій» (1911) — розповідь про спокусу, про таємного диявола, що живе в кожному з нас, і про спробу позбутися цього диявола, втекти від нього. Дуже особиста для письменника історія, що відобразила його уявлення про віру й спокуту наприкінці життя.