«Крейцерова соната» — повість Льва Толстого, опублікована в 1889 році й одразу піддана цензурі царськими властями. Книга проголошує ідеал стриманості та описує від першої особи гнів ревнощів. Назву повісті дала Соната № 9 для скрипки та фортепіано Людвіга ван Бетховена, присвячена Рудольфу Крейцеру.
Як тільки книга була заборонена цензурою, вона швидко поширювалася підпільно. У 1890 році американська поштова служба заборонила розсилку газет, де було надруковано повість.
У своєму післяслові, опублікованому в 1890 році, Толстой уточнює, що саме мав на увазі у своєму творі.