Історія нашого виду склалася б зовсім інакше, якби не щаслива генетична мутація, що дозволила нашим організмам розщеплювати алкоголь. Відтоді людина не розлучається з пляшкою: тисячоліттями випивка дарувала людям радість і втіху, допомагала говорити з богами та створювати культуру. «Коротка історія пияцтва» — це історія давнього роману Homo sapiens з алкоголем. У кожну епоху — від кам’яного віку до часів сухого закону — ми знайдемо відповіді на конкретні питання: що пили? скільки? хто і в якій суміші? А головне — навіщо й з якого приводу?
Паралельно ми познайомимося з шаманами неоліту, які перетворили спиртне на канал спілкування з предками, побуваємо на бенкетах давніх греків і римлян і з’ясуємо, чим справжні салуни Дикого Заходу відрізнялися від голлівудських. Це історія людства у найщасливішому стані — навесні. На відміну від більшості книг про алкоголь, вона розповідає не про технології виробництва і самі напої, а про місце випивки в культурі різних народів: як, з ким і навіщо люди пили. У автора — типово англійське відчуття гумору й широкий кругозір: факти та цитати він підбирає захопливі, тож загалом книга читається на одному диханні. Як блискуче показує Марк Форсайт, цивілізацію виховав алкоголь. Ні жителі Стародавнього Єгипту без пива, ні мешканці Стародавньої Греції та Риму без вина не створили б свої найвеличніші творіння. Де є випивка — там процвітання, і навпаки. Піднімімо ж келихи за це іскристе, сповнене блиску й іскристого гумору творіння!
Гаррі Маунт, редактор журналу The Oldie.
Мені здавалося, я дещо розумію в випивці, але «Коротка історія пияцтва» змусила мене подивитися на пияцтво під іншим кутом. Кожна глава дивувала мене, загадувала загадки й так надихала, що наприкінці читання мені відчайдушно захотілося ковтнути чогось міцнішого. Генрі Джеффріс, автор книги Empire of Booze («Імперія випивки»).
Ця чудова книга настільки захопила мене, що під час читання, сам того не помітивши, я випив дві пляшки вина. Роб Темпл, автор книги Very British Problems («Типово британські проблеми»).