Завжди в суспільстві знайдеться хтось, хто мріяв би піднятися на самісіньку вершину кар’єрних сходів. Саме така мрія у головного героя роману «Червоне і чорне» — Жюльєна. Будучи сином теслі, він хотів би повторити долю Наполеона. Але шлях угору сповільнює звичайне людське почуття — кохання. Та це не те кохання, що повне самопожертви та небесної чистоти. Це марнославне почуття, яке лише підживлює головну пристрасть Жюльєна — досягти максимально високого становища в суспільстві або хоча б тішитися тим, що шляхетна дама на все готова заради нього, простолюдина.
Твір Ф. Стендаля має трагічну розв’язку. Любов, яку юнак пережив, не матиме щасливого кінця. За неї доведеться відповідати.
Юнака завів у глухий кут його власний пихатий егоїзм. Він упустив у житті щось головне. Хоч образ, створений Ф. Стендалем, яскравий, талановитий і справляє сильне враження, але він не житиме довго. Піднімаючись сходинка за сходинкою вгору, Жюльєн зрештою падає вниз під тягарем власної гордості.