«Чим би дитина не бавилася, аби не плакала», — філософськи думала я, погоджуючись поїхати разом із сестрою в заміський будинок Семеніцького. Старий друг сім’ї стверджував, що в особняку оселився привид — у ту ніч, коли його старша донька трагічно загинула, випавши з вікна. Але чи була її загибель випадковою? І хто цілеспрямовано тримає весь будинок у страху, адже привидів не існує? Я знаю одне: у компанії з моїм новим знайомим мені не страшний навіть чорт. Головне — не закохатися…