Знаковий текст російської літератури, у якому антична трагедія переплітається з петербурзьким абсурдом. Дороючись за поетом Мішею Ротиковим, його братом—мистецтвознавцем Костею та їхнім химерним колом, ви опинитеся в вирі втрачених орієнтирів і гротескних «нових» художніх пошуків.
«Козлина пісня» — одне з ключових творів російської літератури ХХ століття. Це філософськи насичений роман-есе, своєрідний роман-ключ, у якому відобразилися криза та внутрішні суперечності творчої інтелігенції епохи. Самою назвою, перекладеною дослівно з давньогрецької, означає «трагедію», і автор тонко поєднує сатиру з символізмом, малюючи Петербург як місто-гротеск, заселене дивними, майже карикатурними персонажами. Тут Петербург стає образом культурного розпаду, перетворюючись на простір хаосу й крушення сенсів… Через історії Невідомого поета, філософа Тептєлкіна й Марії Петрівни, а також братів Ротикових читач спостерігає, як зникають колишні культурні цінності й виникають нові форми мистецтва — нерідко огрубілі, викривлені та підлаштовані під вимоги часу.