Біосеть поступово перетворила місто, наче хвороба, яку спершу сприймають за прогрес. Після техногенної катастрофи на вулицях почали з’являтися люди зі зміненою нервовою системою: їхня шкіра вкривалася світлими візерунками, а в свідомості виникали чужі спогади. Місто перестало бути просто місцем — воно стало живим організмом. Дехто називає це прокляттям, інші — новим етапом розвитку людської свідомості.
Рей опинився між цими двома світами. Його тіло частково людське, а пам’ять — не повністю його власна. Він не є героєм чи обраним, але його шкіра особливим чином реагує на Біосеть, ніби знала його давно. Коли «чисті» починають полювання на носіїв, а «вузли» готуються до свого розвитку, Рей має обрати: сховатися й остаточно втратити себе або розібратися, що означає бути людиною, якщо пам’ять більше не є виключно твоєю.