Козетта

Гюго був натхнений маленькою дівчинкою на ім’я Марі-Жаннет із села Кольпо, історія якої дуже схожа на історію Ефразі. Гюго, щоб описати умови життя Козетти, поїхав до Англії і, точніше, до Морбіана.

Її справжнє ім’я — Ефразі. Козетта була позашлюбною донькою простої Фантіни та Фелікса Толомьєса, легковажного чоловіка з багатої родини. Щоб задовольнити потреби своєї дитини, Фантині доводиться працювати, а для цього їй потрібно розлучитися з Козеттою. Вона наївно залишає Козетту парі трактирників із села Монфермей, за прізвищем Тенардьє. Ці люди виявляються дуже жорстокими. Вони ненавидять бідну дитину, використовують її як прислугу й вимагають усе більше й більше грошей на її утримання від Фантини, яка оселилася в Монрейлі, своєму рідному місті, де працює на підприємстві Жана Вальжана до того дня, коли її звільняють через донос однієї з заздрісних працівниць, яка підозрює Фантину в розпусті. Не маючи засобів до існування, Фантині доводиться й далі знаходити гроші (вона продає два центральні різці на верхній щелепі мандрівному дантисту-шахраю нібито для лікування Козетти й займається проституцією), жертвуючи собою заради благополуччя дочки, і пересилати їх Тенардьє, причому суми з кожним разом лише зростають, але все витрачається поза рахунок Козетти.

Фантину затримують поліція за, начебто, побиття «порядного громадянина» — молодого ледаря, який дозволив собі словесно образити Фантину й чіплятися до неї на вулиці, за що вона дала йому рішучий відсіч. У поліції Фантіну направляють на слідство до поліцейського інспектора Жавера, але дивом її звільняє вчасно Жан Вальжан, який використовує для цього свої знання французького кримінального та цивільного законодавства й владні повноваження мера Монрейля. Жан Вальжан бере Фантіну під свою опіку і доглядає за нею аж до самої її смерті.

Біля ліжка вмираючої Фантини Жан Вальжан обіцяє піклуватися про Козетту. Згодом він забирає Козетту від Тенардьє й вирушає з нею до монастиря в Парижі, де вона проводить своє дитинство, що залишилося, отримуючи початкову освіту.

Пізніше, під час щоденних прогулянок із Жаном Вальжаном у Люксембурзькому саду, Козетта помічає молодого студента Маріуса, і вони закохуються одне в одного. Після багатьох пригод вони одружуються. Козетта не знала, ким був насправді Жан Вальжан і як звали її власну матір, аж до останніх сторінок роману.