Після того як у вогні прикордонних боїв, а потім Смоленської битви в червні–липні 1941 року були втрачені танки й літаки, створені в довоєнні роки, Червоній армії довелося пережити низку найтяжчих випробувань під ударами танкових груп вермахту. За ними одна за одною йшли операції з оточення, що не мали аналогів за розмахом, і здавалося, що ніщо не може зупинити рух гітлерівських військ до Москви. Однак уже в листопаді 1941 року радянські війська перейшли в контрнаступ під Ростовом і Тихвіном, і військова машина Третього рейху, ніби раптово втративши темп, зупинилася з труднощами в кількох десятках кілометрів від Кремля.
Чи справді Г.К. Жуков рятував Ленінград? Хто несе відповідальність за київське оточення Південно-Західного фронту? Хто й якими засобами зміг знову зібрати та втримати фронт під Москвою після в’яземської катастрофи у жовтні 1941 року? Що зупинило вермахт біля столиці — «генерал Бруд», «генерал Мороз» чи рішення й дії радянського командування?
Відповіді на ці запитання пропонуються в новій книзі Олексія Ісаєва.
До аудіокниги додається PDF-файл, який рекомендується завантажити: він потрібен для повноцінного розуміння та засвоєння матеріалу.