Багаття світів

Прашкевич, як та сама кіплінгівська кішка, ходить сам по собі — в цьому його головна відмінність від більшості наших фантастів. Та й не лише фантастів. Борис Стругацький дуже точно сформулював людську й літературну природу цього автора: «Багатогранний, багато знаний, багатий талантами, багатий досвідом». І ключове тут — «багатогранний». Так і має бути: письменник зобов’язаний змінюватися. А розмови про «зайняв нішу» для літератора звучать як вирок: ніша — це вже місце для урни, куди читачі носять траурні вінки.

Прашкевич змінюється постійно — і це одна з його головних чеснот. У ньому живе непосидючість, потяг до дороги, до піших маршрутів і перельотів через океани, що йде ще з юності, з перших «польових» вражень. Він прагне пізнавати світ не здаля, а зблизька — очима, руками, шкірою: стукати по ньому геологічним молотком, відчувати його вітер і сіль, його дим і туман. І все це не заради туристичної відмітки «тут був», а по суті — із прицілом на майбутню книжку.

До збірника ввійшли твори автора різних років.

Багато текстів, уміщених у виданні, подано в новому авторському редагуванні і місцями помітно відрізняються від попередніх публікацій.