Жахіття на вулиці Страйків. Обнесені «Вітром». Попутники

Кошмар на Стачек-стріт (Вулиці розбитих ліхтарів — 01)

Червень 1990 року. Спекотне південне сонце розжарило дах СІЗО міста Владикавказ, тож усередині тюрми, переповненої підслідними, температура перевищувала всі уявні межі. В одній із камер із двоярусними нари, де сиділи особливо небезпечні, відчинилися двері, і конвоїр увів хлопця приблизно двадцяти восьми років, причому, на відміну від усіх інших мешканців камери, він був росіянином.
— Кузьмін, — представив його конвоїр. — Наркотики. — І штовхнув його в камеру. — Розташуйся.
Двері зачинились. Хлопець стояв у центрі, переступаючи з ноги на ногу. Новачок. Зеки переглянулися.
— Гомерзик, подай-но рушник, — звернувся до нього один із тих, хто сидів. Кузьмін узяв рушник, що висів на нарах, і простягнув чоловікові. Але той наче невидимо упустив його з рук, і рушник м’яко впав між Кузьміним і кримінальником. За тюремними правилами підняти рушник мав найслабший. Кузьмін не поворухнувся.
— Підніми, — наказав зек.
— Ти вронив — ти й піднімай.
— Ти що, щеня, смерті шукаєш? — сказав зек, повільно підіймаючись з нар. — Я за мокре сиджу, а ти — за якимось кумаром. Підніми рушник!
Кузьмін озирнувся і попрямував до вільних нар. Удар у спину потряс його. Зек, склавши руки замком, двома руками вдарив його ззаду. Кузьмін вистояв, підстрибнув на місці, і його нога, описавши велику дугу, соковито влучила в скроню чоловіка. Зек відлетів до дверей.
— Бий хача! — пролунали голоси, і чоловіки п’ять кинулися на Кузьміна. Кузьмін встиг відбитися від двох нападників, але тут його чимось важким по голові — і він упав на нари. Побої посипалися на нього з усіх боків. Чиясь рука потягнулася до ґудзиків на його ширінці, і він відчув, як з нього почали стягувати штани. Намотаний на шию мокрий рушник збив йому подих. Кузьмін заплющив очі й знепритомнів.

Перекинуті «Вітром» (Вулиці розбитих ліхтарів — 02)

Усі знають, що пити шкідливо. Проте окремі несвідомі громадяни інколи все ж «вживають», а потім кидаються головою вниз із балконів. Отже операм із 85-го відділу на чолі з Андрієм Ківіним довелося розслідувати самогубство п’янички. Сищицький нюх не переб’є перегар, тож злодіям не вдасться підсунути міліції «липу». Ланцюжок слідів приводить Ківіна до святая святих покійного — на лікеро-горілчаний завод.

Попутники (Вулиці розбитих ліхтарів — 03)

Усі знають, що пити шкідливо. Проте окремі несвідомі громадяни інколи все ж «вживають», а потім кидаються головою вниз із балконів. Отже операм із 85-го відділу на чолі з Андрієм Ківіним довелося розслідувати самогубство п’янички. Сищицький нюх не переб’є перегар, тож злодіям не вдасться підсунути міліції «липу». Ланцюжок слідів приводить Ківіна до святая святих покійного — на лікеро-горілчаний завод.