Почувши плач кошеняти в покинутому домі, я не змогла пройти повз. Але щойно я доторкнулася до нещасної тваринки, як опинилася в темному лісі, а замість рук у мене були… лапки. Як вижити коту в незнайомому світі? Правильно, знайти людину, яка про нього дбатиме. І ось я муркочу й трусяся об ноги незнайомця в капелюсі — аби він узяв мене з собою і не дав загинути.