Корівині діти

Колись, на початку минулого століття, вузькі димарі камінів і пароплавів чистили маленькі діти. Доросла людина чи ситий дитина не змогли б протиснутися в таку тісну порожнину, щоб очистити її від нагару й іржі. Тому на роботу наймали маленьких, сухорлявих хлопчаків, найчастіше безпритульних. Підрядник однієї з таких артілей із очищення пароплавних котлів, на прізвисько «Корова», теж вирішив використати для своєї брудної роботи підлітків. Після оголошення про набір маленьких робітників їх прибігло з усього Пересипу — видимо-невидимо. Кожен за гривняк був згоден цілий день працювати в найжахливіших умовах. затиснутий залізом, часто вниз головою, дитина очищала внутрішність котла, звільняючи його від сажі та іржі. Одного разу трапився саме такий випадок. Хлопчисько заліз у котел. Працював усередині близько шести годин. Піт змішався із сажею, усе тіло в ссадинах і подряпинах. Настав час вилізати — а він не може. Маленьке тільце набрякло й не пролазить у отвір. А тут треба топити котел — зранку пароплав відходить. Що робити. Розпилювати котел через якогось хлопч ину не можна — багато грошей коштує. Залишити дитину в котлі — може померти…

Розповідь про те, чим закінчилася ця історія, а також як склалися долі інших «корових» дітей чекає на вас у аудіокнизі Миколи Матяша «Коровині діти».