«…Та що ж, я не нарікаю, бо Його Потворна Величність міг, наприклад, підкинути мені для компанії павуків-токсикоманів або божевільних тарганів. І тоді я б і п’яти хвилин не протягнула — сконала б від серцевого нападу. Ненавиджу комах! Усіх! Тож гусінь — це менше зло. А якщо ще вдасться вилити їм душу, то можна вважати, що останній вечір мого недовгого життя таки вдався…»