«Ревіть, скільки хочете! Бризкайте слиною, полум’я! Лийся, злива!
Ні грім, ні дощ — не мої дочери:
У жорстокості я їх не виню;
Я не вручав їм царство і не називав дітей, —
Отже, і слухатись мене вони не зобов’язані. Ну ж,
Улаштуйте свою страшну забаву! Ось я стою:
Хворий, нещасний, презирливий старий,
А ви — прислужники й улесники
моїх дочок-злодійок — разом із ними
з неба обрушуєте удари на мою сиву голову,
таку ж стару, як і я. О, який ганьба!..»