Спис прозріння

Кінець XV століття, русько-литовський кордон. Осліплений польським королем князь Юрій бореться за життя й за кохану. Його дядько Савелій навчає його обходитися без зору. Але в історію втручається лісовий перевертень…

«Ах, якби дерева могли муркотіти від задоволення! Слабкі, але ще теплі промені осіннього сонця заливають галявину, листя здається золотим. Десь далеко чути ніби стукіт копит, наче невидима кавалькада мчить лісом. Це дятли перетикаються. Я непомітно підкрадаюся на звук, наступаю на гілку, лякаюся тріску й ховаюся за стовбуром широкої сосни. Авось не помітить. Дятел завмирає на мить, а потім знову починає стукати. У мене досить гострі очі, щоб шукати гриби, але недостатньо гострі для полювання на птахів. Та я бачу, як на вершині сухої, худої сосни миготить чорний хвіст. Стук іде звідти. Зараз я обійду сосну колом і нарешті побачу строкату шапочку. Я опускаю очі до землі, щоб бачити, куди ступаю, кліпаю… Стук припиняється… Чорний хвіст зникає, ніби його й не було. Отець фиркає, як кінь. Не піднімаючи очей, я розглядаю його чоботи, чекаю.

— У наступний раз, — обіцяє батько».