Микола Олексійович Некрасов (1821–1878) — російський поет, письменник і публіцист.
Відмітні риси його поезії — міцний зв’язок із життям країни, близькість до народу та його надій, уміння говорити зрозумілою йому мовою.
Очолюючи провідні російські журнали XIX століття — «Современник» і «Отечественные записки» — Некрасов опинився в самому осередді літературного й суспільного життя свого часу. На сторінках цих видань визнання здобули І. Тургенєв, А. Гончаров, А. Островський, М. Салтиков-Щедрін. Некрасов також відкрив для читачів Ф. Достоєвського і Л. Толстого.
До збірки увійшли найвідоміші тексти М. О. Некрасова: поема «Кому на Русі жити добре» (1863–1876), вірші «Батьківщина», «Поет і громадянин», «Мороз, Червоний ніс», «Крестьянські діти», «Міркування біля парадного під’їзду», «Залізниця» та інші.
Ф. М. Достоєвський вважав, що Некрасов як поет «…повинен прямо стояти слідом за Пушкіним і Лермонтовим».