П’ятирічний Джек усе своє життя провів в одній кімнаті. Для нього це була цілий світ, а для його матері — в’язниця, у якій вона мучилася вже сім років. Тут вони грали, читали книжки, дивилися телевізор. Джек думав, що все, що він бачить на екрані, — лише фантазія, і за межами кімнати не існує нічого, лише нескінченний космос. Але його мати знала: їхній притулок — це звуконепроникний сарай на задньому дворі божевільного маніяка. Вона змогла забезпечити синові повноцінний розвиток, та Джек ріс — і разом із ним росло його цікавість. Рано чи пізно кімната стала б замалою для них. З ув’язнення треба тікати, але їхній тюремник дуже жорстокий і небезпечний…