«Дитинство, уже не найперше, — не таке зворушливе. Воно виразніше й ближче: картини в ньому не такі чарівні й не такі туманно-величні. Але так само, як і те перше, здивоване впізнавання простих речей світу в найдалекішому дитинстві — на руках у няньки, — так само вражають і перші думки, що виходять за межі погляду, перше відчуття вічної непізнаваної таємниці, зіткнення зі стіною, яку ми, можливо, зможемо перейти лише після кінця…»