— Кощіюшко, коли ж ти на лиходійство підеш? — пролунало з-за дверей моїх особистих апартаментів. От халепа, знову Баба-яга з нотаціями: мовляв, справжні лиходії так не чинять і поводяться інакше…
Так починався черговий день студента двадцять першого століття, який через збіг неможливих обставин перенісся до казкового слов’янського світу на місце Кощія. Нечисть, що радо зустріла нового царя, незабаром зажурилася, а потім і заплакала: замість належної тиранії новий володар узявся за прогресорство…