Ми всі знаємо, що наша пам’ять дуже вибіркова. «Вона мов папір для цигарок. Так само мнеться — то там, то тут, утворюючи складки й заломи, стираючи потрібне, цінне й зберігаючи хворе, жорстке». Саме тому одні й ті самі події різні люди пам’ятають по-різному.
Героїня цієї книги згадує дитинство, людей, які її оточували, смішні й трагедійні події, історії та байки з життя невеликого осетинського села, де вона жила. Її мама запам’ятала ті самі події зовсім інакше, бо для неї це не теплі спогади про безтурботне дитинство, а історія про те, як її вигнали з рідного дому, про людей, які вчинили з нею жорстоко й несправедливо. Ви, читаючи, теж будете то сміятися, то сумувати. І неодмінно замислитеся: що ви назавжди вигнали зі власної пам’яті — і чи варто було це робити?