Хто ж міг знати, що не можна піднімати чужий хрест, а тим паче кармічний! Я навіть не здогадувалася про таке. Та й мені хрестик здалося дуже красивим. Я підняла, відмила й благополучно забула. А за тиждень моє життя перевернулося догори дном! І тепер я змушена їхати в Сибір. До Чарівника — тільки він може позбавити мене тягаря чужих гріхів… Правду кажучи, самого Чарівника я вважаю звичайнісіньким шахраєм і не маю жодного уявлення, що чекатиме мене в нетрях тайги. Хоча до тієї глушини мені ще треба добратися!